ВСТУП

Давайте створимо продуктивну систему чистої енергії. Людський розвиток і добробут
залежать від доступного, багатого, і надійного енергопостачання. А існування біологічного середовища нашого життя залежить від діяльностіз людини, котра лишає малий екологічний слід.

Нам необхідно поєднати ці дві складові.

ВИКЛИК

Виробництво та використання енергії спричиняють понад дві третини наших викидів парникових газів а також багато іншої шкоди для людей і довкілля. Це пов'язано з тим, що джерелом для майже 85% первинного виробництва енергії в світі та близько 73,5% в Європі є викопне паливо. В Європі енергетична політика останнім часом зосереджена на ідеології замість науки, і більшою мірою спрямована на обстоювання популярних підходів, а не визначення прагматичних завдань.

В підсумку наша енергетика брудніша і шкідливіша, менш надійна, дорожча, має вищі викиди та вплив на навколишнє середовище, а також нижчу надійність постачання, ніж мало б бути. Паралельно із повсюдним зростанням частки використання чистих джерел енергії, абсолютний обсяг використання викопного палива також збільшується, як і наші щорічні викиди.

· Дотримуватись технологічно нейтральної політики, орієнтованої на результат. Результатом, якого ми прагнемо, є ефективне скорочення викидів CO2 до рівня, сумісного з Паризькою угодою, зі збереженням при цьому недорогої та надійної енергетичної системи. Політика повинна орієнтуватись на цю єдину мету. Ми маємо відмовитись від поточної політики, яка зумовлює переваги або встановлює цілі для окремих технологій, що забезпечують певну частку загального енерговиробництва або певне підвищення його ефективності.

• Використовувати та зміцнювати ринкові підходи там, де це є можливим і досяжним.
Ринок – це ефективний механізм здійснення змін, якщо ми їх добре плануємо і скеровуємо,
та уникаємо зайвого політичного втручання. Європа нині має ринкову систему торгівлі викидами - EU ETS. Її слід зміцнити і доповнити більшою кількістю секторів, таких як, наприклад, будинки, що опалюються нафтою чи газом, та транспортне пальне. Однак енергетичним ринкам притаманна схильність до закріплення наявних учасників
і технологій, тож питання доповнення політик задля вирівнювання умов гри
для нових учасників-інноваторів, та недостатньо використовуваних, але необхідних
технологій, залишаються суттєвими.

• Вуглецеві мита. Європейська промисловість і робочі місця потребують захисту від “вуглецевого відтоку”, котрий шкодить конкурентоспроможності нашої промисловості через внутрішню вартість викидів, що спонукає до переміщення виробництв до країн з меншими обмеженнями та більшою екологічною шкодою. Для запобігання цій вуглецевій офшоризації ми мусимо запровадити на кордонах Європи вуглецеві мита для продуктів і послуг, що надходять з країн, які не вдаються до аналогічних заходів щодо скорочення викидів.
• Припинити дискримінацію ядерної галузі. Атомна енергетика є найбільшим джерелом чистої електроенергії для Європи. Це підтверджено ефективний та вимірюваний спосіб скорочення викидів, що є принаймні не менш екологічно стійким, ніж будь-яке інше чисте джерело енергії. Дискримінація та ідеологічна опозиція щодо ядерних технологій має бути припинена як на європейському, так і на національних рівнях. Ядерній енергетиці слід надати той самий рівень сприйняття та політичної підтримки, як будь-якому іншому чистому джерелу енергії. Це потребує активної державного сприяння здійсненню позитивного, докладного та об'єктивного публічного інформування та консультування.

· Розумно та ефективно підтримувати нові технології, інновації та стандартизацію. Підтримка урядами та ЄС нових технологій повинні зосереджуватися на фінансуванні досліджень, розробці та впровадженні демонстраційних і пілотних проектів. Урядам
також слід зменшувати ризики для великих і довгострокових чистих проектів, таких як будівництво атомних електростанцій. Це можна зробити шляхом прямих інвестицій, та гарантування позик, або навіть через такі механізми, як SaHo-Model.

• Забезпечити справедливі умови переходу, особливо для тих, хто найбільш вразливий.
Зростання вартості вуглецевих викидів та енергії найбільше вдарить по найбіднішим верствам населення, тож будь-який стійкий перехід також має бути соціально-економічно стійким. «Гнучкість попиту» занадто часто є евфемізмом енергетичних нестатків та соціальних розривів у місцевих громадах, що має бути мінімізований за допомогою відповідних програм перепідготовки та підтримки під егідою ЄС і національних урядів. «Збереження» чистих технологій промисловості, зокрема, видобутку та переробки
так званих рідкоземельних мінералів, інших галузей важкої промисловості,
завершуючи ланцюги постачання чистих технологій у Європу, має посідати високе місце
у порядку денному «Справедливого переходу».

ДЕ МИ Є ЗАРАЗ,

І ДЕ МИ ПРАГНЕМО БУТИ

Надійні, високоякісні та недорогі енергетичні послуги є запорукою зростання виробничої продуктивності та підвищення рівня життя. Вища продуктивність і стабільний надлишок виробленої енергії та матеріалів роблять можливими багато послуг, які ми сьогодні сприймаємо як належне, так само як існування інституцій та освіти, які рухають людський прогрес, науку і технологію. Традиційно ці енергетичні послуги забезпечувались
зростанням використання викопного палива, але нині вартість використання цього палива
стає дедалі більш неприйнятною як для нас, так і для майбутніх поколінь. Це пов'язано з парниковими газами, що виділяються в результаті використання такого палива і прискорюють зміну клімату.

Ефективне пом’якшення наслідків зміни клімату та цілі Паризької угоди
вимагають від Європи водночас швидкого і радикального скорочення викидів енергетики. З іншого боку, криза пов’язана із виснаженням біорізноманіття також загострюється, тож нам потрібна впевненість, що ми не вирішимо одне завдання зашкоджуючи іншому. З подальшим розвитком і широким впровадженням чистого виробництва енергії з низьким рівнем екологічного впливу, ми можемо зменшити наш тиск на природне середовище, зупинити викиди парникових газів та інші шкідливі забруднення довкілля, і зрештою повернути землю та екосистеми до природного стану. Крім того, убезпечуючи соціально-політичну прийнятність нашого спільного кліматичного проекту, ми повинні пересвідчитись, що якомога менше людей відчувають або передбачають загрозу рівню свого життя через зростання енергетичних нестатків або політичні приписи які порушують їхні усвідомлені свободи та змінюють їхнє повсякденне життя на гірше. Перехід до низьковуглецевої енергетики із низьким негативним впливом має бути не тільки швидким, але й справедливим.

ПОЗИЦІОНУВАННЯ ЩОДО ОСОБЛИВИХ ПИТАНЬ

РИНКИ ТА УРЯДИ

Чи варто відмовитися від орієнтованих на ринок практик на користь
державного регулювання, чи слід краще регулювати ринки?

Сьогодні європейські енергетичні ринки здебільшого управляються сукупністю
приватних та частково або повністю державних підприємства, і є відносно відкритими для конкуренції. Скорочення викидів переважно просувається ринковою системою обмеження та торгівлі викидами EU-ETS.

Історично найшвидші та найрентабельніші скорочення викидів були здійснені завдяки урядовим ядерним програмам, на кшталт Плану Мессмера у Франції та шведської ядерної програми, що мали місце між 1970-ми та 1990-ми роками. Цей історичний досвід потужно аргументує більш пряме та сильне державне втручання.

Тож чи слід нам повертатися до керованого урядом виробництва енергії задля прискорення скорочення викидів? Поточна позиція RePlanet полягає в тому, що слід використовувати вже наявні ринки, компанії та інститути, проте ми маємо поліпшити їхнє регулювання зосереджуючись на значному скороченні викидів, і не перешкоджаючи важливим урядовим ініціативам, що знижують критичні ризики інвестування в чисту енергію. Це найменш ризиковано і найбільш практичний шлях вперед, оскільки перехід до більш прямого державного втручання може призвести до зволікань, невизначеності, нестабільності і зростання ймовірності появи нових ризиків. Крім того, кожна національна держава має суверенне право на власну енергетичну політику. EU-ETS стежить за тим, щоб на європейському рівні, енергетичні викиди зменшувались до політично визначених обсягів і в якомога дешевший спосіб. Уряди та ЄС мають зосередитися на доведенні викидів у EU-ETS до рівня, сумісного з Паризькою угодою і пропонувати нейтральні до технологій, рівні умови для ринків задля розв’язання проблем, забезпечуючи при цьому недорогі запозичення та інші способи зниження ризиків для великих проектів.

ПРОСУВАННЯ ТА ЗМІЦНЕННЯ EU ETS

(Європейської системи торгівлі викидами)

Європейська система торгівлі викидами (EU ETS) - це ринок квот на викиди Європейського Союзу. Загальний обсяг доступних опцій з часом зменшується, забезпечуючи передбачуване скорочення викидів. До секторів, включених до торгівлі викидами на даний час належить виробництво електроенергії та централізованого теплопостачання, важка промисловість і внутрішні авіаперевезення ЄС. EU ETS охоплює приблизно 11000 об’єктів та 45% європейських викидів. EU ETS є ефективним механізмом для скорочення викидів, оскільки кількість дозволів на викиди на майбутній період встановлюється заздалегідь. Причина цього в тому, що система є ринком, де лише мета встановлюється політично. Будь-яка політичне втручання у систему EU ETS на національному чи європейському рівні призведе до менш ефективного її функціонування. Наприклад, Йос Дельбеке, генеральний директор з питань клімату в Європейській комісії запропонувала закрити атомні станції в Бельгії та замінити їх потужностями на природному газі, бо це не матиме впливу на викиди на рівні ЄС, оскільки контролюватиметься EU ETS. Це повністю суперечить тому, як EU ETS має працювати, але демонструє прикрий брак солідарності з менш заможними в Європі, для котрих це означатиме збільшення витрат і зменшення можливостей. Покликанням EU ETS не є спрощення усунення проблем, що їх політики створюють у власних країнах. Передумовою їхнього розв’язання є стимулювання галузевих інвестицій у процесі низьковуглецевого переходу без прямого втручання політиків у визначення на національному чи європейському рівні характеру відповідних технологій чи інвестицій. Це тримає загальну вартість переходу на якомога нижчому рівні для всіх.

RePlanet підтримує EU ETS як ефективний інструмент зменшення викидів. Однак його необхідно ще посилити. Тож ми закликаємо до зменшення кількості дозволів на викиди в EU ETS до рівня, сумісного з Паризькою угодою, що підписана ЄС (11). Водночас ми повинні прагнути боротися з енергетичними нестатками і «оффшорним витоком вуглецю», тобто переміщенням джерел викидів за межі ЄС, що спричинені збільшенням їхньої вартості.

Ми також підтримуємо доповнення EU ETS іншими секторами, наприклад місцевим опалення будівель за допомогою викопного палива. Транспортні види палива також повинні бути включені до EU ETS, щоб зробити загальний перехід ефективнішим (хоча автомобільне паливо часто високо оподатковується, тож може виникнути потреба локального узгодження). Залежачи від місцевих обставин ми загалом не вітаємо національну чи європейську політику, яка спричиняє до менш ефективної роботи EU ETS.

ВИДАЛИМО ЗАЙВЕ ТА ЗОСЕРЕДИМОСЯ НА ВИКИДАХ

Сьогодні ЄС встановлює численні надлишкові цілі стосовно клімату. Ми маємо завдання скорочення викидів, цілі щодо частки відновлюваних джерел у виробництві енергії та щодо підвищення енергоефективності. Хоча вони можуть видаватись взаємодоповнюючими, однак насправді вони роблять досягнення кінцевої мету – скорочення викидів – важчим, повільнішим та дорожчим. Розширення відновлюваної енергетики, яка часто включає біомасу, само по собі є погано визначеним і ненауковим терміном і може призвести загалом до негативних наслідків.

Цілі повинні пов’язуватись із результатами скорочення викидів вуглецю, а не із конкретними інструментами і засобами досягнення цих результатів. Прописувати, як саме проблема має бути розв’язана, керуючись політичною ідеологію та уподобаннями, замість того, щоб створювати умови її вирішення у найбільш технологічно ефективний спосіб, шкідливо для прогресу.

Стосовно кліматичної політики, ЄС повинен зосередитися на скороченні викидів CO2 із дотриманням і досягненням цілей, які відповідають вимогам Паризької угоди. В енергетичній політиці найефективнішим способом зробити це є встановлення кількості дозволів на викиди, доступних у EU ETS, на рівні, сумісному з Паризькою угодою та потеплінням на 1,5°C, водночас розширюючи EU ETS на нові сектори, пов’язані з енергетикою, як рекомендовано вище.

RePlanet пропонує якнайшвидше усунути суперечливі та контрпродуктивні кліматичні «суб-цілі» натомість зосереджуючись на скороченні викидів у технологічно нейтральний спосіб, з огляду на збереження природи і біорізноманіття, та підтримку рівних конкурентних умов для пошуку рішень.

ДО НАУКОВО-ОБГРУНТОВАНОЇ ТАКСОНОМІЇ

Таксономія діяльності на забезпечення сталості – це намагання ЄС визначити сукупність заходів, які зелені фонди та інші джерела фінансування можуть легко фінансувати як частину своїх екологічно збалансованих портфелів. Заявлена мета Таксономії - бути технологічно нейтральним і науково обґрунтованим переліком, але вона стала змаганням політичних ідеологій та особливих інтересів, що загрожують довірі до ініціативи загалом. Політизована та ідеологізована таксономія спрямовуватиме фінансування на політично та ідеологічно визначену діяльність, ігноруючи науку та доказовість. Це збільшує ризик невдач у боротьбі зі зміною клімату і у захисті навколишнього середовища, та загрожує добробуту людей.

Таксономія має бути технологічно нейтральною, науково обґрунтованою та розглядати всі види діяльності за подібними критеріями на рівних конкурентних умовах. Ми в RePlanet вважаємо, що якщо Таксономія стане списком політично зумовлених вподобань і компромісів замість бути технологічно нейтральним переліком справді найбільш екологічно збалансованих видів діяльності, вона втратить як обгрунтування власного існування, так і довіру до себе, що може завдати шкоди зростанню ESG (environmental, social, governance, тобто соціально і екологічно відповідальне корпоративне управління) сектора на роки вперед. Тому ядерна енергетика має бути частиною Таксономії, як рекомендували власні наукові консультанти ЄС.

ВУГЛЕЦЕВІ МИТА

Було б контрпродуктивно витісняти промисловість і робочі місця з Європи відповідальною кліматичною та екологічною політикою, а потім купувати ті самі товари та товари в інших країнах, які воліють не оцінювати частку вуглецю у виробництві.

Тому RePlanet підтримує політику оподаткування імпортних товарів і послуг на кордонах Європи, якщо вони виробляються в країнах, які не мають визначення ціни вуглецю порівняного із ЄС. Ми усвідомлюємо складність вирішення цього питання. Тим не менш, загроза «витоку вуглецю», тобто ризику переміщення вуглецевомісткої промисловості за кордон, що призводить до збереження викидів і створення невигідного конкурентного становища, лише зростатиме, і її не можна ігнорувати. Постійна налаштованість на міжнародне економічне співробітництво та ініціативи щодо розподілу витрат має доповнювати політику запобігання «витоку вуглецю».