WePlanet про Продовольчу кризу

За даними Всесвітньої продовольчої програми ООН (ВПП), «конфлікт в Україні посилює катастрофічний голод, котрий триває вже рік, породжуючи паралельну хвилю голоду, що поширюється світом». Кліматичні негаразди також спричиняють гострий голод через втрат врожаю за сильної посухи та спеки, а також запровадження окремими країнами експортного контролю задля забезпечення внутрішніх потреб.

У своїй останній доповіді «Гарячі точки голоду» ВПП стверджує, що «найбільша за всі часи кількість людей - до 49 мільйонів в 46 країнах наразі може опинитися під загрозою голоду або подібних до голоду умов, якщо вони негайно не отримають засоби до існування та порятунку життя». Ця чисельність включає також «загалом 750 000 осіб, які вже страждають та гинуть від голоду в Ефіопії, Ємені, Південному Судані, Сомалі та Афганістані».

ВПП чітко усвідомлює, що винна агресія Росії в Україні. У травні виконавчий директор ВПП Девід Бізлі сказав: «Зараз українські зерносховища повні. У той таки час 44 мільйони людей у всьому світі йдуть назустріч голоду. Ми повинні відкрити ці порти, щоб продовольство могло транспортуватись з України і до неї». України. Світ цього вимагає, бо від цього постачання залежать сотні мільйонів людей у всьому світі».

Це не є перебільшенням. За вісім місяців до війни через сім чорноморських портів України було експортовано 51 мільйон тонн зерна. У середньому на рік родючі ґрунти України виробляють достатньо, аби прохарчувати 400 мільйонів людей. Російська блокада підвищила світові ціни на продукти більш ніж на п’яту частину, роблячи хліб насущний недоступним для сотень мільйонів найбідніших людей світу, особливо в країнах Африки на південь від Сахари

Головними напрямками експорту зерна з України та Росії (котра також є великим експортером) є Єгипет, Бангладеш, Пакистан та Індія. Коли уряди цих країн вводять заборони на експорт, щоб убезпечити внутрішнє постачання, це, у свою чергу, зменшує доступність зерна для більш вразливих країн, таких як Еритрея, Сомалі та Ємен.

Спалювана їжа

Цей критичний глобальний дефіцит продовольства сприймається ще відразливіше через те, що, за підрахунками НУО «Транспорт та навколишнє середовище», Європа щодня спалює еквівалент 15 мільйонів буханців хліба для живлення своїх автівок. Це пояснюється тим, що біопаливо змушує виробників щоденно перетворювати 10 000 тонн пшениці на етанол для використання як уявно «відновлювану» добавку до бензину.

З урахуванням останніх опублікованих даних, за нашими оцінками приблизно п’ята частина (20%) загального експорту української пшениці може бути компенсована припиненням пертворення європейської пшениці на етанол для автомобілів, оскільки у 2020 році 3,3 мільйона тонн пшениці було використано в ЄС як сировина для біопалива, тоді як загальний експорт пшениці з України в 2020 році склав 16,4 мільйона тонн. Що стосується кукурудзи, то цифри становлять 6,5 млн. тонн, перетворених у ЄС на біопаливо, тоді як загалом 24 млн. тонн експортовано з України. Таким чином, еквівалент 27% українського експорту кукурудзи спалюється європейськими автомобілями

Від початку ідея використання біопалива полягала у переході від викопного палива до відновлюваного палива, що вироблятиметься на фермах. Проте, після врахування непрямих наслідків розчищення земель за кордоном та можливих витрат на поглинання вуглецю, стало абсолютно зрозумілим, що біопаливо нічим не краще за викопне паливо і навіть може бути гіршим. На нашу думку, майбутнє приватного транспорту – електричний. Немає жодного морального чи навіть кліматичного обгрунтування спалювання хліба в автомобілях, коли десь люди голодують.

Загалом екологічна вартість біопалива дуже висока. У той час як біоетанол споживає їжу у вигляді пшениці, цукру та кукурудзи як сировини, біодизель використовує велику кількість пальмової та ріпакової олії. Оскільки соняшникова олія нині критично дефіцитна через те, що Україна також є її великим виробником, використання біодизельного палива з харчових олій так само неприйнятно, як і використання пшениці та кукурудзи для отримання біоетанолу.

За підрахунками самого Євросоюзу, споживання біопалива в Європі, яке за його наполяганням все ще має визначатися як «відновлюване», потребувало в 2018 році використання 7,4 мільйона гектарів землі в 2018 році, причому трохи більше половини цього обсягу поза континентом. Ця земля могла б бути використана для вирощування їжі необхідної людям або ж бути збережена у природному стані для поглинання вуглецю. Негайне припинення дії рішень щодо біопалива в Європі важливе не лише для критичних потреб продовольчої безпеки Глобального Півдня, а й як відповідь на ширші екологічні виклики.

Тому WePlanet закликає до негайного припинення використання зернових культур як сировини для біопалива в Європі.

Втім, ситуація у Сполучених Штатах ще гірша. На виробництво біоетанолу йде приблизно третина врожаю кукурудзи в США - близько 5 мільярдів із загалом 15 мільярдів бушелів, що вирощено - підвищуючи ціни на продукти харчування в усьому світі та чинячи тиск на обмежені сільськогосподарські угіддя. Скасування дії рішень щодо біопалива у Сполучених Штатах негайно вплине на світові ціни на продовольство, підвищуючи рівень продовольчої безпеки сотень мільйонів найбідніших людей світу. Тож Європа мусить домагатися припинення дії рішень щодо біопалива також у США.

Харчуваня на рослинній основі

Менше половини зернових у світі - лише близько 48% - безпосередньо вживається як їжа людьми. 11% решти використовується для біопалива (див.вище) і 41% в кормах для тварин. Це середньосвітовий показник: у промислово розвинених країнах із високим споживанням м’яса ця диспропорція є значно більшою. У Європі менше третини зернової продукції використовується безпосередньо для споживання людиною, і лише 10% у Сполучених Штатах .

З урахуванням цих даних зрозуміло, що можна заощадити ще більші обсяги зернових завдяки подальшому поширенню в Європі харчування на рослинній основі. За підрахунками Our World in Data, глобальне використання землі для сільського господарства могло б скоротитися на 75%, якби на рослинну дієту перейшли усі. Завдяки революції в сфері альтернативних білків і точної ферментації, виключення м’ясо, молока та яєць з раціону ставатиме дедалі простішим і дешевшим.

Втім навіть без повномасштабного веганства суттєве скорочення споживання м’яса може вивільнити дуже велику кількість посівних земель та продовольства. Середній європеєць щороку споживає близько 75 кг м’яса. Скорочення цього обсягу вдвічі – приблизно до 37 кг – не лише становило б користь для здоров’я, але й різко скоротило б використання зернових як корму для тварин.

Із 274 мільйонів тонн зернових, вироблених в ЄС, 160 мільйонів тонн згодовують тваринам. З них лише пшениці 40 мільйонів тонн. Таким чином, скорочення кількості зернових, які перенаправляються на корм для тварин у Європі вдвічі, вивільнило б близько 80 мільйонів тонн зернових для безпосереднього споживання людьми. (Зазначимо, що зернові для харчування людей і тварин належать до різних сортів: це зумовлює зміну вирощуваних культур).

Це означає висівання різних сортів пшениці, що більш придатні для споживання людиною, ніж для тваринництва, та ігнорування кормів для тварин, що виробляються як побічні продукти виготовлення біопалива та харчових продуктів для людей. Існують і інші фактори, які також слід враховувати, але ця вправа принагідно допомагає проілюструвати масштаб проблеми.

Розведення сільськогосподарських культур

Європа також повинна виробляти більше продуктів харчування на власних сільськогосподарських угіддях, а не імпортувати з-за кордону. Розрахунок на імпорт знижує нашу власну продовольчу безпеку, створює ризики впливу на інші країни задля знищення їхніх тропічних лісів, і змушує нас до конкуренції з іншими імпортерами, підвищуючи ціни та посилюючи загрози продовольчій безпеці на Глобальному Півдні.

Однак Європа не має переваг продуктивності, досягнутих в інших регіонах, через свій заборонний підхід до сучасних технологій селекції сільськогосподарських культур, які використовують генетичні інструменти. Глобальний метааналіз показав, що середнє підвищення врожайності ГМ-культур першого покоління становить 22%, при цьому переваги найбільше виявляють себе в країнах, що розвиваються. Якби Європа комерціалізувала ГМ-культури, як Північна та Південна Америка, вона могла б на 33 мільйони тонн скоротити викиди парникових газів, згідно з дослідженням, опублікованим у лютому 2022 року.

Ці втрачені можливості врожайності також можуть бути кількісно визначені через оцінку фактичного тоннажу невироблених культур. У 2020 в Європі було вирощено 274 мільйони тонн зернових. За гіпотетичного сценарію, який передбачає збільшення врожайності європейського виробництва зерна на 20% завдяки використанню ГМ-культур першого покоління, очікуване підвищення продуктивності становитиме 55 мільйонів тонн, що точно дорівнює довоєнному експорту зерна Україною.

У той час як ГМ-культури першого покоління забезпечують переваги врожайності завдяки опору комахам (зменшення втрат врожаю від шкідників, а також зменшення використання пестицидів) і стійкості до гербіцидів (зменшення загроз з боку бур’янів), новіші технології редагування генів, особливо в поєднанні з трансгенними, можуть покращити розведення сільськогосподарських культур. багатьма способами. Ознаки стійкості до посухи та спеки, отримані за допомогою молекулярної генетики, можуть допомогти підвищити врожайність, навіть якщо вплив клімату погіршується, тоді як поліпшення фотосинтезу може підвищити врожайність безпосередньо. Нещодавні випробування трансгенної пшениці в Бразилії вказали на збільшення врожаю зерна в середньому на 20% завдяки його генам посухостійкості HB4.

Зараз Європа здійснює огляд політики щодо того, чи продовжувати регулювання редагування генів у сільськогосподарських культурах так само, як і трансгенних технологій, тобто фактично заборонити в ЄС будь-яке їхнє використання у виробництві. WePlanet твердо переконана, що Європейський Союз повинен послабити заборонний режим, який регулює використання генетичних технологій у селекції сільськогосподарських культур.

Стратегія “від лану до столу”

Стратегія ЄС «від лану до столу» ставить мету запровадження органічного землеробства на 25% сільськогосподарських угідь Євросоюзу до 2030 року (наразі 7,5%). Однак припущення, що це буде краще для навколишнього середовища, не має наукового підтвердження. Як зазначено в науковій статті, оприлюдненій у 2021 році у рецензованому виданні “Trends in Plant Science”, «широкомасштабний перехід на органічне землеробство в ЄС може виявитися ведмежою послугою для глобальної стійкості».

Причини неважко осягнути. Органічне землеробство обгрунтовується зверненням до «природності», а не до якихось науково визначених принципів екологічної шкоди та користі. Більше того, відмова органічного господарювання від використання синтетичних пестицидів і добрив, хоча потенційно може бути корисним для біорізноманіття на фермі, проте знижує загальну продуктивність, вимагаючи – за інших рівних умов – значно більше земель для виробництва такої ж кількості продовольства.

Заборона біотехнологій органічним земелеробством не має жодної екологічної користі, до того ж, ґрунтується лише на емоційному несприйнятті того, що два десятиліття тому деким вважалося ризикованою новою технологією. Насправді використання біотехнологій у селекції сільськогосподарських культур може допомогти зменшити використання пестицидів і добрив, зберігаючи врожайність, забезпечуючи безпрограшний для всіх результат. Таким чином, «органічна біотехнологія» може бути найкращою комбінацією з усіх, але органічне лобі неухильно її відкидає. Сучасна світова продовольча криза, що посилюється вторгненням Росії в Україну, спонукає до терміново перегляду цих застарілих позицій.

Підрахунки у нещодавній публікації відображають падіння загального виробництва харчових продуктів на 40% порівняно з базовим рівнем традиційного сільського господарства. Якщо ми використаємо це як ілюстративний приклад (примітка: в реалії продуктивність буде різною для різних культур, і збільшення площі органічних сільськогосподарських угідь не обов’язково буде пропорційно стосуватися пшениці), падіння виробництва пшениці складе 9 мільйонів тонн, якщо виходити з обсягу виробництва пшениці в 123 мільйони тонн в 2020 році. Для кукурудзи, якщо ми застосуємо той таки підхід, при виробництві 63 мільйонів тонн у 2020 році, перехід до виробництва 25% продукції на органічній основі зменшить цей обсяг на 5 мільйонів тонн. Для інших грубих зернових (ячмінь, овес тощо) з показником виробництва у 2020 році 88 мільйонів тонн, органічна конверсія зменшить виробництво на 6 мільйонів тонн. Для всіх зернових початкове виробництво яких 2020 року склало 274 мільйони тонн, частка у 25% органічної пропорції зменшить загальний обсяг виробництва на 20 мільйонів тонн.

Висновок
У майбутній доповіді ми повніше розглянемо переваги збереження землі високопродуктивним сільським господарством. Наразі наведені вище цифри свідчать - у наших ілюстративних сценаріях з відповідними застереженнями - що поточна європейська політика опускає його продуктивність набагато нижче того рівня, якого можна було б досягнути за більшої науковості політичного середовища.

Хоча наші дані не обов’язково слід інтерпретувати кумулятивно, з них випливає, що зниження може становити до 150 мільйонів тонн, якщо питання біопалива не буде вирішено, європейці не мінятимуть раціон на користь продуктів рослинного похдження, генетичні вдосконалення сільськогосподарських культур, досягнуті сучасною молекулярною біологією продовжуватимуть забороняти, а непродуманий перехід до органічних методів триватиме.

Хоча сама Європа може не голодуватиме через альтернативну вартість всієї цієї їжі, яка не виробляється всередині країни, це, швидше за все, призведе до значного збільшення використання землі в інших місцях (що, у свою чергу, може призвести до знищення тропічних лісів тощо) і підвищить тиск на світові ціни на продовольство, таким чином, призводять до підвищення рівня продовольчої безпеки, недоїдання і навіть голоду в менш привілейованих країнах і регіонах.

Застереження надходять зі Шрі-Ланки, де урядова заборона на імпорт синтетичних азотних добрив призвела до краху внутрішнього виробництва харчових продуктів, спровокувавши масовий голод, посиливши дефолт суверенного боргу та призвівши до масових протестів, що повалили прем’єр-міністра. Європа не має наміру йти таким дивним і непродуманим шляхом, але досвід Шрі-Ланки принаймні вказує на ризики такого напрямку руху.

Якщо Європа продовжить відходити від науковох доказовості у своїй політиці щодо продуктів харчування та сільського господарства, результат буде гіршим для клімату, біорізноманіття та бідних верств населення світу.

Це також ускладнить протистояння агресії Володимира Путіна в Україні без зростання ризику масштабної нестачі продовольства та голоду на глобальному Півдні. Європа може і мусить діяти краще.