СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

Позиція WePlanet

Автори:

Iida Ruishalme

Joost Van Kasteren

Hidde Boersma

Лютий, 2022 року

ВСТУП

Звільнімо природу! З людською допомогою, глобальне біорізноманіття може відновитися після теперішньої кризи. Деградовані землі можуть повернутися до природного стану. Тисячі видів можуть відійти від межі зникнення. Наші дії можуть зробити можливим розквіт екосистем, забезпечення процвітаючої в природному різноманітті і придатної для життя майбутніх поколінь планети.

ВИКЛИК

Останнє століття не було легким для довкілля: середовища існування дикої природи скорочуються та роздрібнюються на дедалі менші фрагменти. Ми використовуємо більше половини всіх придатних для життя земель для ведення сільського господарства. В той час, як багатий світ страждає через надмірне споживання, аж надто багато людей досі залишаються голодними. Продовження поширення існуючої практики фермерства та підтримки перевантаженого мясом раціону може невдовзі призвести до спустошення дикої природи.

НАШІ РІШЕННЯ

• Покласти край сільськогосподарській експансії. Використання нових джерел білків та харчових інновацій, підтримка здорового, багатого на овочі раціону зменшуючи харчові відходи та заохочуючи до розумнішого використання сільськогосподарських земель з повним доступом до відповідально застосовуваних нових методів, ми можемо скоротити наші потреби у землекористуванні більш ніж наполовину.

• Скасування субсидій на м'ясо. Кошти ЄС, призначені для клімату та навколишнього середовища, повинні використовуватись відповідно. Ми мусимо впровадити у повному обсязі виплати за екосистемні послуги та інвестувати в новий альтернативний білок
задля скорочення викидів і використовувати землі та води водночас зменшуючи страждання тварин.

• Заміна надто обмежувальних, застарілих правил. ЄС повинен дозволити європейцям користатися харчовими інноваціями та застосуванням сучасних геномних методів з чіткими
екологічними перевагами.

• Застосування трикомпонентної моделі сільського господарства. Стійка інтенсифікація забезпечує виробництво продуктів харчування на найбільшу продуктивних землях , тоді як екологічно дружнє господарювання нижчого рівня на маргінальних землях створює буферну зону із землями, залишеними дикій природі.

• Відродити та захистити половину земної кулі. Передати землю, звільнену від сільського господарства, для збереження та відновлення екосистем, які мають стратегічне значення для
біорізноманіття та пом'якшення наслідків зміни клімату.

Позиція WePlanet щодо Європейської аграрної політики

З ЛЮБОВІ ДО ЗЕМЛІ, ЯКУ МИ ВИКОРИСТОВУЄМО

Ми в WePlanet дослухаємось до вчених-екологів, коли вони говорять що вивільнення земель для справжньої дикої природи є критично важливим для зусиль по збереженню довкілля.

Земля є нашим життєвим простором, так само як і для всіх тварин суходолу. Це, мабуть, найцінніший із усіх ресурсів, яким ми повинні користуватися з великою турботою. В будь-якому просторі є місце для осередків існування дикої природи. Найбільшу загрозу дикій природі становить сфера докладання найінтенсивніших зусиль людства: землеробство.

Проте вибір, який ми робимо щодо нашої системи харчування та джерел енергії, може допомогти нам як захистити недоторканість дикої природи, так і звільнити землі для її відновлення. Харчові інновації можуть сприяти найважливішому переходу до рослинного раціону, пропонуючи кращі альтернативи м’ясу. Сільське господарство можна зосередити на найродючіших ґрунтах, а маргінальні землі повернути природі. Разом із зусиллями з подолання проблем харчових відходів шляхом використання найкращого поєднання сільськогосподарських методів і технологій, ми вважаємо можливим вивільнити від 30 до 50 відсотків нинішніх сільськогосподарських угідь і відродити їхній первісний стан. Підтримка розширення квітучого, біорізноманітного середовища, що утримує вуглець, є безпрограшною як для природи, так і для клімату

НАСТАВ ЧАС ХАРЧОВОЇ (Р)ЕВОЛЮЦІЇ

Люди використовують половину всіх придатних для життя земель для сільського господарства. Ця земля здебільшого не використовується для вирощування сільськогосподарських культур для людей безпосередньо, однак забезпечуює пасовища та виробництво кормів для одомашнених тварин. Масштаби нашого тваринницького сектора величезні. Лише обсяг річного споживання людством м’яса ссавців вдвічі перевищує масу ссавців, котрі існували на суходолі 10 000 років тому. Наступне століття побачить пік зростання людської популяції, але повсюдне поширення типів харчування, які зараз переважають у Європі та інших багатих країнах, у світі із населенням в 11 мільярдів означатиме кінець усього придатного для життя природного середовища.

Ми можемо змінити цю тенденцію. Використання нових джерел білків та харчових інновацій, зменшення обсягів харчових відходів, дотримання раціонального харчування, багатого на овочі, і заохочення до розумнішого використання сільськогосподарських угідь може зупинити аграрну експансію, і навіть скоротити наші потреби землекористування більш ніж наполовину.

Слід ще чимало попрацювати, аби узгодити нашу сільськогосподарську політику із цими цілями. Європейські законодавці вагаються брати будь-які зобов'язання стосовно скорочення споживання м’яса, тож щорічно мільярди євро йдуть на субсидування тваринництва (у ЄС 3,6 млн євро пішло на кампанію з просування «біфетаріанства» у 2020 році та інші політики, які мають, у кращому випадку, нейтральний, або ймовірно й негативний вплив на викиди та землекористування. Ми не маємо часу використовувати кошти нашої субсидії на те, що суперечить нашим кліматичним цілям. Спеціальний звіт ІРСС за 2019 рік визначив зміни раціону як одну з практик із найбільшим потенціалом сприяння скороченню викидів, вимогам до землекористування та продовольчої безпеки.

АЛЬТЕРНАТИВИ ТВАРИННИЦЬКОМУ СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВУ -
ТОЧНА ФЕРМЕНТАЦІЯ ТА КУЛЬТИВОВАНЕ М'ЯСО

Як то кажуть, кам'яний вік закінчився не тому, що закінчилися камені, а тому, що була з’явилася краща технологія.

Розмаїття альтернатив тваринницьким продуктам на ринках зростає великими темпами, і дедалі більше продуктів рослинного походження стають подібними до звичних м’ясних, полегшуючи споживачам зміну раціону. Серед найперспективніших нових технологій є використання генетично модифікованих мікроорганізмів для виробництва тваринних жирів і білків, подібних до тих, що містяться в м'ясі, яйцях і молоці. Появи перших прикладів застосування мікробної ферментації – таких як сир і соуси – можна очікувати в найближчі кілька років, але деякі - як морозиво, виготовлене з мікробних молочних білків, вже доступні.

М'ясні продукти можна виготовляти з інгредієнтів, вироблених мікроорганізмами або безпосередньо з культур клітин тварин (культивованого м'яса). Хоч перше культивоване м’ясо вже є комерційно доступним, пропозція поки що обмежена курячими нагетсами в Сінгапурі. Але все розвивається швидко. По всьому світу понад 60 стартапів розробляють культивоване м’ясо, курятину і рибу. Найбільшою проблемою є зниження вартості виробництва, зокрема вартості середовища вирощування. Це середовище великою мірою складається з цукрів і амінокислот, але найбільшу статтю витрат становлять сигнальні білки, які контролюють ріст клітини.

Вплив культивованого м’яса на навколишнє середовище є незначним у порівнянні зі звичайним м’ясом, особливо яловичиною. Аналіз життєвого циклу показує значні скорочення
у викидах, впливі на землі та води в разівикористання альтернативного м’яса та молочних продуктів. Але важливою передумовою є виробництво необхідної для цього енергії в
екологічно дружній спосіб, і в такому разі культивоване м’ясо більше відповідає вимогам
стійкості, ніж курятина чи свинина.

Враховуючи ці переваги, уряди та інші інституції мають підтримувати інновації шляхом інвестування в дослідження та створення промислової екосистеми в якій новітні харчові технологічні стартапи можуть розвиватися та ставати повноцінними компаніями. Важливо також впроваджувати нормативні акти, які дозволятимуть новим методам сприяти досягненню цілей сталого розвитку, в тому числі геномним методам, використання яких було суттєво обмежене в Європі всупереч рекомендаціям її ж власних науково-дорадчих установ.

WePlanet розуміє, що виключення м’яса з нашого раціону є великою культурною зміною. Виробництво та споживання м’яса вкорінене у нашій ідентичності та має глибоке історичне та суспільне значення. Однак людські культури не є статичними і можуть зазнавати швидких змін, що часто каталізовані технологічними можливостями. Суспільства вже пережили
революційні зміни, такі як винайдення сільського господарства, впровадження друкарського верстата та розвиток контрацепції. Технології сприяли великим змінам норм і цінностей, іноді в межах одного покоління. Оскільки нові покоління знайомляться з новими способами виробництва їжі та можуть бачити значні покращення довкілля, вони легше їх сприймають.

ЗБЕРЕЖЕМО ЗЕМЛІ ДЛЯ ПРИРОДИ

Зважаючи на велику загрозу, яку становить аграрне землекористування для дикої природи, важливо знайти оптимальний спосіб узгодження виробництва харчових продуктів та збереження біорізноманіття. Пропоновано два підходи: часткове використання землі, за якого сільське господарство з нижчою врожайністю робить угіддя більш гостинними для розмаїття рослин і тварин; і збереження землі, де високопродуктивне сільське господарство зосередженe на обмеженому просторі, звільняючи простір для природи.

Впродовж останніх п’ятнадцяти років дослідники побували в таких різних місцях, як Гана, Польща та Колумбія, щоб вивчити наповненість і багатство біорізноманіття стосовно птахів, жуків і рослин, та порівняти це з урожайністю сільського господарства. Результати однозначно показують, що збереження землі найкраще працює усюди і для всіх таксонів, і причина цього досить проста: багато видів займають відповідні ніші в природних середовищах існування. Коли ці осередки існування дестабілізуються, хай навіть низькопродуктивним сільським господарством, ці спеціальні ніші зникають, а разом з ними і види, які від них залежать. Немає значення, наскільки ферма дружня до дикої природи- біорізноманіття на ланах завжди буде незначним у порівнянні з природним середовищем існування, яке вони витіснили. Хоча низьковрожайне господарство може сприяти збільшенню біорізноманіття на рівні окремої ферми, у регіональному чи глобальному масштабі воно є згубним.

Настав час, щоб ці нові ідеї знайшли свій шлях до політики. У той час як Європейська Стратегія біорізноманіття визнає важливість збереження та відновлення природи з метою захисту 30% суші та морів, поточна стратегія Farm2Fork Європейської Комісії досі робить ставку на часткове використання землі з метою збільшення площ під низько врожайне органічне землеробство.

Стратегія ЄС щодо збереження біорізноманіття демонструє тривожно недостатню спрямованість на найбільшу загрозу, на якій наголошують природоохоронці – на
розширення сільського господарства. Немає дискусій про цілі ЄС щодо виробництва більшої кількості продуктів на одиницю площ та тенденцій розчищення земель; натомість вони зосереджуються на скороченні внесення добрив та пестицидів. Це важливі сфери
уваги, проте їх слід розглядати не відокремлено, а розглядаючи систему в цілому.

Ми повинні мінімізувати внесення без зниження врожайності, розширення використання земель чи інших шкідливих наслідків. Ці міркування неочевидні в амбітній меті ЄС субсидування збільшення в кілька разів органічного землеробства, хоча комплексний аналіз показує, що на одиницю продукту органічні системи потребують більше землі і спричиняють більше евтрофікації, ніж їх звичайні аналоги.

Така політика ЄС суперечить, зокрема, науці про збереження природи, котра підкреслює необхідність відновлення дикої природи середовищ існування дикої природи та запобігання подальшому перетворенню її осередків на сільськогосподарські угіддя. Низькопродуктивне сільське господарство справді пов’язане з вищим біорізноманіттям на полях, причому частина врожаїв втрачається через бур'яни і комах, але великий масив свідчень вказує, що такий підхід тягне за собою серйозні негативні природоохоронні наслідки в цілому. Вчені-екологи підкреслюють, що у глобальному масштабі високоврожайне землеробство є важливим засобом запобігання подальшому розширенню сільськогосподарських угідь, тому що вивільнення земель для дикої природи, а не для збільшення оброблюваних площ, є найважливішою метою зусиль задля збереження довкілля. Види, які існують у низьковрожайних аграрних середовищах є поширеними, тоді як найбільш вразливі живуть в екосистемах, котрі витісняються сільськогосподарськими полями.

Надто вузька політична орієнтованість на органічне землеробство також може бути ризиком для продовольчої безпеки, як це нещодавно можна було побачити на Шрі-Ланці, де
загальнонаціональний перехід до органічного землеробства спричинив дефіцит продовольства, підвищення цін і сприяв оголошенню надзвичайного стану. Це свідчить, що сільськогосподарські виклики є складними, і ми маємо сприймати з усією серйозністю голоси екологів і вчених-аграріїв, якщо прагнемо впроваджувати зміни для стійкості.

WePlanet вважає ціль ЄС захистити 30% суходолу та морів надто скромною. Визначення ЄС включає широке тлумачення поняття охоронюваних територій, як не суто дикої природи, а також території з низьким рівнем сільського або лісового господарства.

Спільний звіт ООН про біорізноманіття за 2021 рік зміни клімату (IPBES-IPCC) свідчить про те, що рівень ефективної охорони і заповідання територій, необхідний для забезпечення придатного для життя клімату, самопідтримуваного біорізноманіття та хорошої якості життя може коливаються від 30 до 50 відсотків охоплення поверхні океану та суходолу.

Ми маємо діяти краще, і якщо використовуватимемо усі доступні засоби, ми це зможемо.

Виробництво продуктів харчування має бути зосереджено на найбільш родючих ґрунтах, тоді як маргінальні землі можна повернути в природу. У поєднанні з різким скороченням споживання м’яса, боротьбою із харчовими відходами та впливом попиту, ми вважаємо можливим відмовитися від 30 до 50 відсотків нинішніх сільськогосподарських угідь і повернути їх природі.

ТРЕТІЙ КОМПОНЕНТ - ПОТРЕБА ДУЖЕ НИЗЬКОВРОЖАЙНОГО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В ЄВРОПІ

Для більшої частини світу, а особливо для тропічного біорізноманіття, двокомпонентна система з високопродуктивним землеробством та (відновленою) природою - найкращий спосіб поєднати виробництво харчових продуктів із біорізноманіттям. Дослідники вважають, що Європа, особливо Північно-Західна, потребує третього компоненту для дикої природи, що адаптувалася до багатовікового землеробства. В основному це стосується птахів, що живуть на сільськогосподарських угіддях, таких як жайворон і деркач, і польових трав, як волошка, ромашка, дика мальва та мак. Багато з цих видів мають високе культурне значення як частина традиційних ландшафтів, але їхня чисельність скорочується впродовж десятиліть.

Аби подолати цю тенденцію, країни запровадили спеціальні системи та
субсидії, щоб зробити інтенсивне сільське господарство більш гостинним для дикої природи,
наприклад, відновлюючи живоплоти, відкладаючи скошування трав або створюючі квіткові смуги. Останні дослідження в Нідерландах і Сполученому Королівстві показують, що така політика майже не має ефекту, оскільки врожайність все ще надто висока, а землеробство залишається надто інтенсивним для існування цільових видів. Щоб відновити біорізноманіття на традиційних сільськогосподарських угіддях задля процвітання цільових рослин і тварин, врожайність повинна різко впасти (приблизно до однієї десятої). Це економічно недосяжне для фермерів без підтримки. Це також означає, що використання сільськогосподарських земель різко зросло б, щоб підтримувати сучасний рівень виробництва продуктів харчування.

WePlanet обстоює систему з трьома компонентами, де угіддя, врятовані завдяки високопродуктивному сільському господарству, не лише повертаються до первісного стану, але й у деяких місцях трансформуються на традиційні ландшафти з дуже низькою врожайністю, і де виробництво харчів є лише другорядною метою. Тим часом основна маса
продуктів харчування виробляється на високоврожайних сільськогосподарських угіддях з використанням інтенсивнихі технологічно передових методів.

Традиційні ландшафти мають високу рекреаційну цінність і їх слід створювати навколо міст та в зонах із природоохоронним статусом та національних парках.

WePlanet бачить необхідність нового європейського ландшафту 2050 року. Ми повинні стимулювати високопродуктивне землеробство в районах найкраще пристосованих для виробництва харчових продуктів, виявляти та захищати райони важливі для збереження та відновлення дикої природи (50) та пропонувати компенсацію екосистемних послуг в районах, які найкраще підходять для сільського господарства дуже низького рівня, третього компоненту. WePlanet підтримує заснування органу, подібного до IPCC, котрий регулюватиме землекористування у глобальному масштабі.

УНИКНЕМО СПАЛЮВАННЯ ЗАДЛЯ ЕНЕРГІЇ

Спонукання до спалювання біомаси та використання продуктивних орних земель для виробництва біопалива може посилити вирубку лісів, втрати азоту та дефіцит води, а також підвищити ціни на продукти харчування, а Наукова консультативна рада європейських академій попереджає, що проста заміна вугілля на біомасу не зменшує, а збільшує фактичні викиди в атмосферу. Тим не менш, поточні правила обліку вуглецю в ЄС заохочують використання біоенергії, надаючи їй статус нульових викидів відповідно до Системи торгівлі викидами. Це створює лазівку, яка може призвести до неприйнятних підходів, що шкодять клімату. Натомість слід розрахувати реалістичний вуглецевий баланс для енергетичного використання біомаси. Цей баланс повинен враховувати характеристики різних типів біомаси, щоб уникнути, наприклад, спалювання для отримання енергії деревини, більш придатної для використання в якості будівельного матеріалу.

Зміна клімату наразі погіршується спалюванням біомаси, а захист довкілля вимагає збереження земель для дикої природи. З огляду на це WePlanet закликає до мораторію на великомасштабне використання біопалива.

Деревину зі стійких лісових господарств можна використовувати більш сприятливо для зниження викидів шляхом застосування в продуктах довгострокового використання, таких як меблі та будівельні конструкції. Виробництво цементу та сталі є процесом із високим рівнем викидів – ці дві галузі разом відповідальні за одну десяту світових антропогенних викидів. Використання деревини як будівельного матеріалу натомість зв’язує вуглець, і наявні технології виробництва ламінованої деревини можуть бути застосовані у великих проектах, таких як мости та висотні будівлі, включаючи житловий будинок Mjøstårnet у Норвегії заввишки 85 метрів.

Біологічно детермінована економіка також відіграватиме важливу роль у виробництві сировини для текстилю, хімікатів і пластмас, таких як ПЕТ-пляшки та інші повсякденні предмети, які все ще значною мірою залежать від викопних сировинних джерел. Необхідно, щоб наші уряди та інші інституції пришвидшили розвиток впровадженням нормативних актів і стандартів, які стимулюють скорочення викидів і кращі практики переробки, аби забезпечити стійкий спосіб використання біологічної сировини, а не спалювання її для отримання енергії.

ВПРОВАДИМО ПОЛІТИКИ, ЩО ПРАЦЮЮТЬ

Замість покладатися на проблемні нормативно-правові акти чи новітні ініціативи, які добре виглядають лише на папері, ми потребуємо політики, що підтримує реальні зміни на краще. Нам потрібно відійти від заборонних правил, які без потреби обмежують нашу спроможність застосовувати методи корисні для навколишнього середовища та здоров'я, як і ті, що безпосередньо стимулюють такі форми сільського господарства, які збільшують
навантаження на довкілля.

Одним із прикладів є чинне законодавство ЄС щодо ГМО, засноване на властивому
1990-м рокам застережному розумінні біотехнологій, яке позбавляє Європу доступу до наявних і майбутніх генно-редагованих культур. До таких належать сорти вітамінізованих томатів, соєві боби зі здоровішим вмістом жирних кислот і основні культури з
бактеріями, що утримують азот для зменшення внесення добрив, а також стійкі до посухи та стійкі до спеки рослини з метою адаптації та пом'якшення наслідків зміни клімату.

В оцінці впливу ЄС 2021 року зазначено, що старе законодавство не бере до уваги соціальні та екологічні переваги цих технологій, оскільки воно ніколи не призначалось для поліпшення стійкості продовольчого та сільськогосподарського секторів. Глибокий переустрій заборонної регуляторної системи конче необхідний щоб виправити цей недолік.

Прикладом прямого заохочення до шкоди навколишньому середовищу є поточні великі субсидії ЄС на тваринництво. Можна звернутися до прикладу Коста-Ріки, де дешеві кредити для скотарства від початку сприяли рекордним темпам вирубки лісів. Однак у 1980-х роках ці субсидії було скасовано та замінено на програму виплат за екологічні послуи, що її було частково профінансовано за рахунок невеликого податку на паливо.

Від 1996 року землевласники могли підписати п’яти- або десятирічні контракти на послуги, включаючи поглинання вуглецю, захист біорізноманіття, управління водними ресурсами та покращення ландшафту. В підсумку Коста-Ріка за кілька десятиліть удвічі збільшила площу лісів, від чверті до більш ніж половини її території, що є вельми обнадійливим прикладом на тлі глобальної тенденції чистих втрат тропічних лісів.

ЄС мусить мати змогу використовувати кошти, призначені на кліматичні витрати для захисту лісів, їхнього відновлення, стійкого управління лісами та агролісівництва. Маніпулювання ринком на користь екологічно обтяжливого тваринницького сектору та значного розширення низькопродуктивних сільськогосподарських угідь не є шляхом до сприяння цілям захисту клімату чи охорони природи. Натомість наука про біорізноманіття вимагає політики підтримки стійкої інтенсифікації використання найпродуктивніших орних земель, і виділення маргінальних угідь для господарювання з дуже низькою врожайністю, яке забезпечує ландшафтні та екосистемні послуги та створює захисні буферні зони для дикої природи. Ця трикомпонентна модель дозволить нам скоротити екологічний слід сільського господарства, залишаючи більше простору для живих організмів і зв’язування вуглецю.

Є ВЕЛИКИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДЛЯ ЗМІН

Окреслена стратегія WePlanet є результатом нашої відданості «піднесенню людства та звільненню природи». Ми прагнемо знайти рішення, які можуть оживити нашу планету для загального процвітання. Важливі напрямки змін, що їх ми обстоюємо, ґрунтуються на продуманих висновках десятиліть наукових досліджень і збігаються з найперспективнішими цілями, окресленими в Спеціальному звіті IPCC 2019 року про зміну клімату та землю.

Із сорока основних практик, розглянутих у напрацюваннях IPCC, дев’ять підходів із найвищим потенційо позитивним ефектом безпосередньо відображені в стратегії WePlanet (див. таблицю нижче), і в той таки час ми виступаємо проти широкомасштабного впровадження одного підходу з найбільш очевидним потенціалом для негативні ефекти: біоенергетики.

Тож давайте зосередимося на стратегіях з найбільшим потенціалом для позитивних змін і разом прокладемо шлях до спільного майбутнього на квітучій, відродженій планеті.